Наприкінці 30-их років в СРСР з страшною силою розкрутився маховик сталінських репресій. Дамоклів меч висів над кожним. Цей меч не знав пощади і рубав голови тихо, але невмолимо. Та навіть у цей страшний час серед чекістів знаходилися люди, які намагалися протистояти цьому лихові. Серед них був і начальник Малинського райвідділу Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) молодший лейтенант А.К.Михайленко.
У 1938 році директором Малинської паперової фабрики був призначений В.М.Неманихін. Попереднє керівництво підприємства незадовго до цього було репресовано. На цій посаді і самого Неманихіна неодноразово звинувачували в «недостатній більшовицькій зіркості і чутливості до робітничого класу». Та А.Д. Михайленко не підтримав цих звинувачень і дав можливість Неманихіну виїхати з міста. Подібним чином він врятував життя ще багатьох малинчан.
Та в розгул «великого терору» у 1938 році Михайленко вже не міг мовчати і звернутися з рапортом до наркома НКВС Єжова про численні факти катувань над невинними людьми. Відповідь наркома не заставила себе довго чекати. У травні 1938 року А.Д.Михайленко був заарештований, звинувачений в зраді і підданий жорстоким катуванням в Житомирській тюрмі. Лише арешт Єжова, якого самого звинуватили в шпигунській діяльності на користь польської, німецької, англійської і японської розвідок, врятував життя Михайленку. З нього зняли всі звинувачення і відновили на посаді.
На початку війни в липні 1941 року Михайленка залишили в тилу німецьких окупантів для проведення партизанської роботи. Від був арештований фашистами і відправлений в концтабір. Зумів втекти і боровся з ворогом на фронті. Проте після закінчення війни знову був заарештований НКВС нібито за зраду. Відчув на собі всі тяготи сталінських таборів. В період хрущовської відлиги реабілітований.
Пропонуємо Вам лист цієї відважної людини, адресований комісару НКВС Єжову.
Серия «К»
Вручить немедленно
Народному комиссару внутренних дел СССР
Генеральному комиссару госбезопасности т. Ежову
ЛИЧНОЕ ПИСЬМО
Уважаемый народный комиссар, считаю своим партийным и чекистским долгом сообщить Вам о том, что по моему убеждению является преступным в оперативно-следственной работе.
ДОПУСТИМО ЛИ:
1. Производить аресты без наличия компрометирующих материалов, а исключительно по занимаемой должности и национальности.
2. Врать прокурору во время вынесения постановления об избрании меры пресечения (содержание под стражей), ни на чем не обоснованную предоставлять справку.
3. Применять жесточайшие физические меры воздействия не только к отьявленным изобличенным врагам, а и ко всем арестованным в сплошную и содержать их в общих камерах тюрдопа или КПЗ, где содержатся и арестованные, преступные действия которых возможно и не будут доказаны.
4. Допускать такое положение, что раз арестованный попал в камеру тюрдопа или КПЗ, виновен он или не виновен обязательно быть угроблен только потому, что он сам избит или видел жестокие избиения других.
5. Допускать крики и визги арестованных в кабинетах следователей до того, что слышно на улице и может стать достоянием массы.
В результате массовых и сплошных избиений, причем избиений не культурных и не осторожных – до полусмерти, имеют место случаи провокационных показаний на социально близких нам людей коммунистов и стахановцев, контрреволюционная деятельность которых мало вероятна, но часть из них подвергается аресту ввиду недостаточно критического вдумчивого отношения к показаниям.
Все это имеет место в Коростенской оперспецгруппе Житомирского облуправления НКВД, где временно работаю и я.
Для изложения конкретных фактов и дополнения Вам или лицу по Вашему поручению прошу вызвать меня.
Начальник Малинского РО НКВД
Мл. лейтенант госбезопасности Михайленко
Лист взято з книги:
Реабілітовані історією . – Кн.1 – Житомир, 2006. – С.109-110.