Родина Вайсблатів

Вайсблат_СоломонlУ січні 2008 р. стоматологічний факультет Київського Національного медичного університету провів науково-практичну конференцію «Сучасна стоматологія та щелепно-лицева хірургія» з нагоди 120-ліття головного стоматолога МОЗ України, заслуженого діяча науки, професора Соломона Наумовича Вайсблата. Та  С.Н. Вайсблат – далеко не один із славної родини Вайсблатів, доля якої тісно пов’язана з Малином.

Його батько Наум (Нахум) Вайсблат народився у 1864 (чи 1865 році) у багатодітній єврейські родині у Народичах. Завдяки своїм здібностям здобув освіту і був призначений рабином у Малин. Тут він набув значного авторитету завдяки  блискучим проповідям в синагозі, мудрим рішенням на динтерах , доброму викладанню у єшиві ( закладі, призначеному для релігійного навчання),  та гарній благодійності.

А ще Наум мав блискучі математичні здібності, які використав для створення задуманого ним «Вічного календаря», у якому б поєдналися «сонячний» та «місячний» календарі, враховувалися б релігійні і світські свята. Календар був створений у 1890 році. По ньому можна було визначити любу дату в минулому, сьогоденні та майбутньому. Зразок календаря відправили до Петербургу, де він знайшов позитивний відгук Імператорського двору.

Для того, щоб реалізувати календар на ринку, вимагалася підтримка впливових осіб. Тому він звернувся до Шолом-Алейхема. Сімейна легенда стверджує, що при зверненні Наума до видатного єврейського письменника той вирішив перевірити його математичні здібності і запропонував вирішити задачу-головоломку, на що відвів три дні. Але Наум, вислухавши умови задачі, знайшов відразу відповідь. З  тих пір між ними зав’язалися дружні відносини.  Саме за сприяння Шолом-Алейхема у 1902 році  Науму Вайсблату було запропоновано стати головним  рабином Києва. Цю пропозицію він з радістю прийняв.

Влад. ВайсблатУ Малині Наум Вайсблат одружився. Його дружина Бася Лерман працювала сушильщицею на Малинській паперовій фабриці. У родині Вайсблатів було 11 дітей, більшість з яких народилися в Малині. Всі вони стали високоосвіченими людьми. Найстарший син Яків був будівельником, зводив у Києві   відомий будинок Мороза. Йосип Наумович Вайсблат був  графіком , художником  та скульптором. Ще один син – Ісаак Наумович Вайсблат – лікар-стоматолог, кандидат медичних наук. У роки Другої світової війни  працював у госпіталях.  Дочка Лія була заміжня за українським перекладачем Євгеном Дроб’язко. Два сини – лікарі Арон та Емілій, потрапили у фашистський полон  на початку Другої світової війни. Розстріляні у Бабиному яру.

Ще один із синів – Володимир Наумович (псевдоніми Олександр Гер, Володимир Білолистов) став відомим видавцем і перекладачем. Закінчив Київську гімназію та Гейдельбергський університет у Німеччині.   В перше десятиріччя ХХ ст. повернувся на батьківщину, друкував у відомих петербурзьких та київських виданнях статті з історії книги, мистецтвознавства. Разом з Олександром Адашевим склав «Театральну хрестоматію» (1913 р.). Автор  популярних в Росії збірників «Чтец-декламатор» (Київ, 1906-1017 роки), укладач німецько-російського та російсько-німецького словників. У 1908 році написав п’єсу «До сонця», поставлену у київському театрі «Соловцов».

Мав дружні відносини з Шолом-Алейхемом, Максимом Горьким, Олександром Бенуа.

У пореволюційні роки активний учасник культурного життя України. Він був одним із засновників Держвидаву України. Видавець творів Михайла Грушевського, Катерини Грушевської, Сергія Маслова, Миколи Зерова. Художній редактор більшості українських книг, що видавалися в Києві в 1910-1920-их роках. Товариш Генріха Нейгауза, П.Еттінгера, Сергія Єфремова, Андрія Ніковського, Павла Філіповича, Георгія Нарбута тощо.

Володимир Наумович разом з Миколою Зеровим переклав «Народні оповідання» класика нової єврейської літератури  І. Переца. У 1931-1933 роках був художнім редактором «Кобзаря» Тараса Шевченка з ілюстраціями Василя Седляра. У 1936-1941 роках працював у відділі рукописних і рідкісних видань Бібліотеки АН УРСР, отримав звання професора.

У роки Другої Світової війни – в евакуації. Після визволення України повернувся до Києва, де й похований на Байковому кладовищі. Спогади про Володимира Вайсблата залишили Григорій Кочур, Софія Зерова, Віра Нарбут.

Йосип Наумович – живописець, графік і скульптор. Закінчив Київське художнє училище (1918 рік).  ВДХУТЕМАС (1925 рік). Від 1918 року брав участь у мистецьких виставках. Персональні посмертні виставки – у Києві (199), Кіровограді (2002). Роботи Йосипа Наумовича характеризуються лаконізмом, узагальненнями; тематика картин філософська, метафорична. Як політв’язень тривалий час працював на будівництві Волго-Донського каналу.

І нарешті, Соломон Наумович Вайсблат, з розповіді про якого ми розпочинали нашу статтю, закінчив Київську зубопротезну школу та медичний факультет Київського університету та Київський медичний університет. Як лікар-практик розпочав свою трудову діяльність в 1914-1915 роках, працюючи зубним лікарем на Волині.  З 1915 року працює зубним лікарем київських лікарень. У 1920 році у Київській Жовтневій лікарні особисто організував і до 1928 року завідував зубною амбулаторією-зубо-щелепним кабінетом для лікування найбільш складних зубо-щелепних захворювань. З 1928 по 1931 роки завідував організованою ним в Жовтневій лікарні першим в Україні щелепним стаціонаром. Одночасно викладав стоматологію у Київському інституті удосконалення лікарів.

У 1931 році обраним професором і завідуючим кафедрою хірургічної стоматології Київського державного стоматологічного інституту. Отримав звання доктора медичних наук.

У роки Другої світової війни працював у госпіталях, де врятував не одне життя радянських воїнів.  У повоєнні роки повернувся до Києва де працював завідуючим кафедрою хірургічної стоматології Київського медичного інституту (нині – Національний медичний університет). Був головним стоматологом Міністерства охорони здоров’я України.
Отримав звання

С.Н. Вайсблат – автор майже 120 наукових праць. Його праця по проблемі щелепно-лицьової хірургії витримала 7 видань.  І хоча з плином часу розроблені нові методи знеболюючого впливу на різні відділи нервової системи людини, нові методики і апаратура, але класичнв методи, але класичні методи запропоновані С.Н.Вайсблатом, залишаються актуальними і сьогодні.

Наум – дід фізика А.В. Вайсблата – лікаря-іммунолога, доктора медичних наук, професора Л.С. Когосової, прадід мистецтвознавця і видавця  Артура Рудзицького.

Література:

1.Енциклопедія сучасної України . – Т. 4. – К., 2005. – С. 28.

2.Костриця М.Ю, Вайсблат Володимир Наймович // Енциклопедія сучасної України. – Т.4. – К., 2005. – С. 28.

3. Жизнь и научное творчестов Соломона Наумовича Вайсблата //  Матеріали науково-практичної  конфенренції «Сучасна стоматологія та щелепно –лицева хірургія. – К., 2008. С.9-17. 21.

4. Рудзицький А. Й. Вайсблат Володимир Наумович // Енциклопедія мистецтва Україги. – Т.1. – К., 1995. – С. 277-278.

5. Спивак В. О братьях раввинах Вайсблатах и «Вечном календаре» //  arturay@ukr.net

Автор:

Тимошенко В.І. – кандидат історичних наук, Почесний член Національної спілки краєзнавців України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Сайт створений за ініціативою Малинського міського краєзнавчого музею