Архітектурні будівлі Малина XIX – початку ХХ століть

1. Базарна площа на початку ХХ ст.

Фото, на якому зображено Базарну площу (нині – Соборна площа)  під час проведення ярмарки.  Це, швидше за все, середина 20-их рр. ХХ ст.

2. Будівля Акціонерного Товариства «Малинська письмово-паперова фабрика».  

Такий вигляд мав фасад будівлі підприємства в 1909 р. після його добудови, здійсненої за проектом видатного українського архітектора О.М.Вербицького. У видозміненому вигляді деякі приміщення збереглися і нині. Також зображені медалі, якими було нагороджено піприємство за високу якість виробленої продукції на міжнародних виставках у Відні (1872 р) та Брюсселі (1906 р.). Виробнича будівля почала споруджуватися наприкінці 1860-их рр. для чавуноливарного заводу.

3. Приміщення Малинської пожежної дружини.

Двоповерхова кам’яна споруда, збудована на початку ХХ ст., де знаходилася пожежна частина. Поряд з будинком знаходилася пожежна каланча. У цьому приміщенні нині розміщується пожежна частина.

4. Приміщення Малинського народного училища.

Двоповерхова кам’яна будівля, споруджена у 80-их рр. XIX ст. за кошти державного казначейства та Малинської, Городищенської і Селищанської  (нині- Слобідка) громад. Знаходилася на розі вулиць  Великої Вокзальної (нині Михайла Грушевського) та Аптечної (нині – Ніни Сосніної). У 20-30-ті рр. тут розміщувався навчальний корпус Малинської школи № 1. З кінця 40-их рр. – адміністративне приміщення Малинської райспоживспілки.

5. Двоповерховий будинок на Базарній площі.

Кам’яна будівля початку ХХ ст.  Спочатку в ній розміщувалися магазини. У 1921-1934 рр. ХХ ст. тут знаходився один з корпусів Малинської середньої школи № 1, а потім – четвертої школи. У повоєнні роки в цьому приміщенні розміщувався корпус Малинської середньої  школи № 1, потім –  готель, а у підвальному приміщенні – магазин взуття. З 1970 р. тут знаходилася Малинська музична школа. Нині в цьому приміщенні перебуває  податкова інспекція.

6. Двоповерховий будинок на Базарній площі (поряд з військоматом).

Кам’яна будівля початку ХХ ст.  У повоєнні роки в цій будівлі розміщувався Будинок піонерів, а потім – районний орган реєстрації актів цивільного стану. В 90-ті рр. ХХ ст. будинок знесений як такий, що не підлягав ремонту.

7. Будинок заїзджого двору.

Одноповерхова кам’яна будівля, збудована наприкінці XIX ст. на вулиці Радомисльській (нині – Винниченка). Спочатку в ній знаходився готель. Частина будівлі відводилася для проживання постояльців, а друга служила складом для товарів і стайнею для коней.

У 20-30-ті рр. тут розміщувався районний відділ Народного комісаріату внутрішніх справ.

У підвальному приміщенні будівлі була чекістська катівня. У період нацистської окупації в ній знаходилося гестапо. У повоєнні роки тут розміщувався районний відділ Міністерства внутрішніх справ, потім – районне  управління соціального захисту населення. Нині приміщення передане КП «Скорбота».

8. Приміщення мирового суду.

Двоповерхова кам’яна будівля на Базарній площі.  На початку ХХ ст. – приміщення мирового суду. В 1923-1924 рр. тут розміщувалася окрпрокуратура, в  1950-1960-ті рр.  знаходився райвиконком. В середині 1960-их рр. на першому поверсі будівлі розміщувалося сільгоспуправління, на другому – райвиконком. У 1970  рр. будівлю знесли і на її місці побудували нову – трехповерхову, де розміщувався райвиконком. Після 1994 р. передане Малинській музичній школі (нині – Малинська міська школа мистецтв).

9. Будівля по вулиці Чопівській.

Двоповерхове дерев’яна споруда, пізніше обкладена цеглою. До  початку 1920-их рр. приватна будівля. В 1920-1960-ті рр. – приміщення кількох окремих відділів райвиконкому. Пізніше тут знаходилося управління сільського господарства, на початку 1980-их рр. – сімейний гуртожиток. Знесене наприкінці 1980-их рр. як аварійна споруда.

10. Будинок по вулиці Радомисльській

Кам’яний одноповерховий будинок по вул. Радомисльській, який входив до складу будівель заїзджого двору. З 30-их рр. ХХ ст. – приміщення Малинської дитячої поліклініки. У повоєнні роки  до 1994 р. – міськвиконком.  Приміщення було знесено як аварійне.

11. Приміщення поштового відділення та телеграфної каси.

Одноповерхова кам’яна будівля по вулиці вул. Велика Вокзальна. З 1895 р. у цій будівлі перебувало Малинське поштове відділення, при якому працювала телеграфна каса. Цей заклад приймав телеграми, проводив видачу кореспонденції і газет. Приміщення використовувалося як поштове відділення до 70-их рр. ХХ ст. до часу побудови нової будівлі «Укртелекому» та «Укрпошти».

 

12. Будинок на розі вулиць Велика Вокзальна і Базарна площа.

Двоповерховий дерев’яний будинок. У 1930-1960-их рр. тут розміщувалася райдрукарня та редакція районної газети, потім Станція юних техніків. Будинок знесено  на початку 1980- их років.

13. Будинок єврейського ремісничого училища.

Одноповерхове кам’яне приміщення, збудоване в 1909 р. в районі Михайлівки (старовинна частина Малина, названа на честь Михайла Миколайовича Миклухи, який володів цією частиною міста). У 1913 р. на прохання єврейської громади приміщення передано під синагогу. Нині – житловий будинок.

14. Будинок на вулиці Радомисльській.

Одноповерховий цегляний будинок. У дореволюційний час тут був приватний будинок. У 20-30-ті рр. ХХ ст. – готель. У повоєнні роки переданий під житло.

 

15. Дерев’яний будинок родини Миклух

Двоповерхова будівля, збудована в 50-ті рр. XIX ст. неподалік від міського парку. Перейшла у власність К.С.Миклухи після купівлі Малинського маєтку в княгині Щербатової. Малюнок будівлі зроблений видатним вченим-енциклопедистом Миколою Миколайовичем Миклухо-Маклаєм під час його приїзду до родини в Малин у 1886 році.

16. План будинку Миклух, накреслений Миколою Миколайовичем Миклухо-Маклаєм. 

    

    
    
17. Цегляний будинок родини Миклух.

На початку ХХ ст. дерев’яний будинок Миклух обклали цеглою, до нього прибудували 2-х поверховий флігель. Після переїзду родини Миклух на початку 20-их рр. ХХ ст. до Петрограда в цьому приміщенні розміщувався Малинський педтехнікум (1926-1931 рр.). З середини 30-их рр. – штаб  138-го стрілецького полку 46-ї стрілецької дивізії. Зруйнований в роки Другої світової війни. У 1985 р. будівлю знесено як аварійну.

18. Будинок Михайла Миколайовича Миклухо-Маклая в Гамарні.

Збудований в 1911 р. Михайлом Миколайовичем Миклухо-Маклаєм (молодшим братом Миколи Миколайовича). У будинку з 1931 р. розмістився Малинській лісотехнічний технікум. Нині у цокольному приміщенні цієї будівлі діє музей Миколи Миколайовича Миклухо-Маклая. 

19. Будинок Миклух по вулиці Аптечній (нині – Н.Сосніної).

Цегляний одноповерховий будинок родини Миклух по вулиці Аптечній. У період української революції 1917-1921 рр. тут, зокрема, перебувала малинська волосна комендатура військ Української народної республіки.  В 1923-1924 рр. в будівлі  розміщувалася редакція окружної газети «Серп і молот». У роки Другої світової війни – німецький військовий госпіталь. Зруйнований в ході кровопролитних боїв за місто в листопаді 1943 року.

20. Будинок родини Гіжицьких.

Одноповерхова дерев’яна будівля поміщиків Гіжицьких, збудована на початку 60-их років XIX ст. У 20-их рр.  ХХ ст. тут розміщувався навчальний корпус сільськогосподарського технікуму. У повоєнні роки – навчальний корпус, а потім житловий будинок для працівників Малинського профтехліцею.

21. Православна церква Св. Олександра Невського.

Дерев’яний храм, збудований в 1865 р. у центрі міста. 5 квітня 1862 р. на місці майбутньої церкви радомисльським протоієреєм Горановським був проведений молебен.

У другій половині 30-их рр. ХХ ст. під час масової антирелігійної кампанії храм було закрито, в його приміщенні розмістилася школа медсестер. Під час наступу нацистів на Малин у липні 1941 р. храм згорів. Після закінчення Другої світової війни місцева релігійна громада спорудила тимчасову дерев’яну будівлю церкви. Остаточно закрита владою в 60-ті рр. ХХ ст. Її приміщення розібрали.

22. Костел Св. Анни.

Кам’яний храм, збудований  в оригінальному класично-грецькому стилі на кошти, які заповіла власниця малинського маєтку княгиня Сесилія Радзивілл. 16 листопада 1884 р. його  освятив єпископ Любовидзький. У 1935 р. храм було закрито. Костел використовувався під складські приміщення. У роки Другої світової війни нацисти розмістили в храмі в’язницю. У повоєнний період у приміщенні костьолу розміщувалася школа № 2 міста, потім спортивна школа. У 1992 р. приміщення повернули римо-католицькій громаді. Нині в храмі проводяться богослужіння.

23. Приміщення богадільні по вул. Міщанській.

Двоповерхова кам’яна будівля. Збудована на кошти, виділені за заповітом Сесилії Радзивілл. У богадільні утримувалося до 30 одиноких осіб похилого віку, переважно католиків. Богадільнею опікувалася громадська рада, в яку входили найавторитетніші жителі міста та волості. У 20-30-ті рр. ХХ ст. у будівлі знаходився райвиконком. У  період нацистської окупації тут була військова ковбасня. Після Другої світової війни це приміщення використовувалося як корпус Малинської середньої школи № 1, потім як корпус молодших класів і спортзал школи № 2. Знесено на початку 70-их рр. На цьому місці у 1976 р. збудовано приміщення райдрукарні.

24. Капличка поміщиків Гіжицьких.

Кам’яна споруда, збудована родиною Гіжицьких  на городищанському кладовищі у 1881 р.

у неоготичному стилі. Капличка збереглася до наших днів, знаходиться в занедбаному стані.

25. Синагога.

Одноповерхова кам’яна будівля, споруджена на початку ХХ ст. на Єкатеринінській вулиці (нині вулиця 1 травня).   В ній розміщувалася синагога. Після закриття синагоги в 30-ті рр. ХХ ст. тут розміщувалося Товариство сприяння обороні, авіаційному і хімічному будівництву (Тсоавіахім). У повоєнні роки в будівлі знаходилося ДТСААФ (Всесоюзне  добровільне товариство сприяння армії, авіації і флоту). Пізніше примішення використувувалося як інкубатор. Нині приватизоване.

26. Будинок Єнько по вулиці Шевченка.

У цьому будинку проживала родина Єньків. Побудовано міщанином Єньком Іваном Івановичем близько 140 років тому. Власне господар, окрім землеробства, займався виготовленням прядок та дитячих возиків – колишніх колясок для маленьких малинчан, кожна з яких мала вигляд маленького ящичка, прикрашеного різьбою, на дерев’яних колесах, інколи фарбованого рожевою фарбою. Дорослий тягнув за собою возика з малям, ніби сани. Одна з прядок, виготовлена Іваном Івановичем, зберігається нині  у музеї Малинської міської школи №3.

Під час запеклих боїв у роки Другої Світової війни він та ще чотири будинки по вулиці Шевченка дивом уціліли (інші згоріли у пожежах). Нині лише три з п’ятьох – у їх числі і цей будинок – зберегли свою початкову архітектуру. Родина Єньків – це представники місцевої інтелігенції, які користувалися повагою та авторитетом серед малинчан.

27. Будинок Бернадських.

Одноповерховий кам’яний будинок по вулиці Садовій (нині – П. Тараскіна), збудований на початку  ХХ ст. У цьому будинку проживала сім’я міщанина Йосипа Григоровича Бернадського та дворянки Софії Романівни Кондрацької. Тут у 1915 р.  народився Юрій Йосипович Бернадський – відомий вчений-стоматолог, доктор медичних наук, професор, голова Українського товариства стоматологів. У 30-60- ті рр. ХХ ст. тут розміщувалася санстанція. В середині 1990-их рр. приміщення повернуте Юрію Йосиповичу Бернадському. Нині приватний будинок.

28. Будинок В.А. Куліковського біля райлікарні.

 Одноповерховий цегляний будинок Вітольда Адольфовича Куліковського, працівника мирового суду.  У 20-80-их роках ХХ ст. – приміщення інфекційного відділення Малинської райлікарні. У 1990-ті роки повернутий родині Куліковських. Нині – приватний магазин.

29. Будинок по вул. Миковій

Дерев’яний одноповерховий будинок, збудований на початку ХХ ст.  І. Г.Лобасом –управителем  маєтку Миклух. У 30-ті рр. у цьому приміщенні знаходився дитячий садок для дітей полку Червоної армії, що розміщувався у «військовому містечку». У повоєнні роки – дитячий садок, на початку 90–их рр. – фільмотека районного відділу освіти, нині – приватне житло.

30. Будинок Примаченків.

Одноповерхова  дерев’яна будівля, збудована в 30-ті роки XVIII ст. на Бобрах (старовинна назва частини міста, нині – вулиця Шевченка) Перевезена представниками родини паперовиків Примаченків з одного з сіл Малинської волості.  Нині  використовується як дачний будинок.

31. Пасажирське приміщення залізничного вокзалу в Малині.

Одноповерхова кам’яна будівля, споруджена в 1901 р. під час будівництва Києво-Ковельської залізниці. Найбільш ймовірним архітектором будови був О.М.Вербицький, який в цей час працював в управлінні Південнно-Західної залізниці. Зовнішній вигляд приміщення зберігся до сьогодні майже у незмінному вигляді.