Наприкінці 60-их років за ініціативою журналістів малинської районної газети “Прапор Жовтня” М. Зіневича та Л. Іванчук було створено літературне об’єднання «Першоцвіт».
На вогник літературного об’єднання приїздили не лише малинські літератори, але й наш земляк, на той час завідуючий відділом журналу «Народна творчість та етнографія» В. Скуратівський, письменник В. Маковецький та інші.
Своєорідним друкованим органом об’єднання стала у газеті літературна сторінка «Першоцвіт». М.Зіневич відповідав за підбір до сторінки «Першоцвіт» поезій, а Л. Іванчук готувала до друку прозу. Ініціативу випуску літературної сторінки «Першоцвіт» підтримав редактор газети Є.Білорус.
На літературній сторінці «Першоцвіт» друкувалися кращі літературні добірки М. Федоренка, Н. Ковальчук (Комашні), В. Корницького, Н. Іваницької, О. Синицького, П. Кириченка, В.Клименка, О. Фурманової, Н. Рожнятовської та багатьох інших.
Новим імпульсом у розвитку літературної сторінки наприкінці 70-их років став друк літературних добірок В. Сташука, В.Лісовського та Є. Грищенка.
У 1979 році саме вони започаткували створення відомого далеко за межами Малинщини міжрайонного літературно-мистецького об’єднання «Поліська ластівка», яке стало гідним продовжувачем діяльності об’єднання «Першоцвіт».
Пропонуємо Вашій увазі кілька творів, що побачили світ на літературній сторінці «Першоцвіт». Серед них вірші В. Скуратівського, редактора журналу «Народна творчість та етнографія», відомого українського народознавця, письменника, видавця, М. Федоренка, який в майбутньому став журналістом житомирської обласної газети, В. Марченка, в майбутньому – відомого малинського журналіста, Н.Комашні – поетеси, автора книжок поезій «Земля в терновому вінку». «Мелодії душі», «Жар-птиця літа», «Зелений світ» та талановитого сатирика М.Зіневича, чиї сатиричні мініатюри друкувалися у республіканських газетах.
В. Скуратівський «Любов моя»
Любов моя, Вкраїно синьоока,
Стрічаю завжди я в тобі весну,
Немов Дніпро моя душа широка
Співає щиро пісню голосну.
Ненабраними в похваті словами
Про сонце, лету час та хлюп за пруг,
А щирими, як джерело устами
В яких знов оживає пам’ять, луг,
Верба, що задрімала в оксамиті,
Спустивши коси в тихий плин ріки,
Садки рясніють в голубому цвіті,
Мов пісня, що летить через віки,
Колоссям нив, веселими громами,
Могутніми заводами встаєш,
За небокрай здіймаючись піснями,
Снагу для серця і душі даєш.
М. Федоренко «Вечорове»
Немов лілеї, зацвіли зірниці
І пахнуть гроном молодим сади»,
А місяць ловить у саду жар-птицю
І ненароком струшує плоди.
А хтось росте в такі чудові ночі,
А хтось не спить із біллю на устах,
А хтось цілує мавку в сині очі
І як дитину, носить на руках.
В. Марченко « Білі квіти»
Квіти зовні наче й непримітні
(Є й багатші барви у весни),
Та побачиш їх – душа розквітне
Під стооким поглядом ясним.
Ще не раз ріка замерзне й скресне,
І не раз ще зачарують нас
Білі квіти, наші білі весни,
Наші згадки про найкращий час…
М. Зіневич «Між квочками»
– У мого біля пупа
Ще висне шкаралупа.
Та я признаюсь лише:
Вже мемуари пише.
Н.Ковальчук (Комашня) «Межа»
Добро і зло, а поміж них
Лягли віки межею.
Мільйони стежок і доріг
Кінчались біля неї.
По цей бік світ, а там –пітьма,
Межа із протиріч,
І навіть кладочки нема
Між них котре сторіччя.
Добро вставало в повний зріст.
Узявши в сонця силу,
Щоб над межею звести міст,
А зло мости палило.
Добро вставало знов і знов
І зло в землі тіснило,
А на межі лишалась кров
І крізь віки горіла.
Та ще й тепер добро і зло
Воюють, мов солдати.
А треба, щоб життя цвіло,
Оту межу зорати.
Автори:
Автор:
Тимошенко В.І. – кандидат історичних наук, Почесний член Національної спілки краєзнавців України
Сташук В. Ф.- відомий поет, заступник голови спілки письмеників Житомирської області