У 1910-их роках серед членів ради Малинської богадільні С.Радзивілл згадується прізвище Михайла Миколайовича Миклухи (молодшого). Тривалий час дослідники не знали, що це за людина. Адже у матері всесвітньовідомого вченого Миколи Миколайовича Миклухо-Маклая Катерини Семенівни було п’ятеро дітей – сини Микола, Михайло, Сергій, Володимир та дочка Ольга. Тоді хто такий Михайло Миколайович?
У 2012 році у серії «Жизнь замечательных людей» вийшла книга «Миклухо-Маклай. Две жизни «белого папуаса», автором якої був Даніїл Тумаркін- відомий дослідник творчості М.М. Миклухо-Маклая. Так ось саме він пролив світло у з’ясуванні походження Михайла-Миколайовича Миклухи (молодшого).
Сестра Миколи Миколайовича Ольга, яку вчений дуже любив, кілька років перебувала у цивільному шлюбі з Георгієм Федоровичем Штендманом, вченим–істориком. Однак подружнє життя в них не склалося. Мати і подруга Ольги, дочка Герцена Наталія відмовляли Ольгу від проживання з Штендманом, який був повністю поглинутий наукою, і не мав бажання створювати сім’ю. В травні 1879 року Ольга завагітніла, але не хотіла позбавлятися дитини. Можливо вона надіялася, що Георгій Федорович, який перебував у той час у науковому відрядженні у Парижі, ставши батьком, вирішить узаконити їх відносини. Але сталося непоправне: Ольга померла 31 січня 1880 року, відразу після пологів, та дитина народилася здоровою. Щоб уникнути пліток, високоморальна Катерина Семенівна заховала новонародженого, а сину наказала всім повідомити, що дочка померла від якоїсь заразної хвороби.
Після похоронів дочки Катерина Семенівна таємно вивезла новонародженого в Малин, де він жив багато років. Бабуся всиновила його як підкидька. При хрещенні з важкозрозумілого бажання Катерини Семенівни немовля назвали Михайлом. Так у сім’ї К.С. Миклухи з’явився Михайло-молодший. Смерть Ольги, наймовірніше, примирила Катерину Семенівну і Штейдмана. Він часто приїздив до Малина, щоб побачитися з Михайлом, привозив йому цукерки і іграшки та поступово став своєю людиною у сімействі Миклух. Однак Михайло-молодший, у всякому випадку до свого повноліття і смерті Штендмана, не знав (хоча, скоріше всього здогадувався), хто його батько. Георгій Федорович помер у віці шестидесяти семи років, так і залишившись холостяком.
Михайло Миколайович (молодший) закінчив Київський університет на початку ХХ ст. У 20-30-ті рр. проживав у Києві і працював у Бактеріологічному інституті ( з 1938 р. цей науковий заклад змінив назву на Український інститут епідеміології, мікробіології та паразитології). У Києві Михайло Миколайович одружився з Надією Тарновською – дочкою Михайла Володимировича Тарновського. Надія Тарновська походила з славної родини українських діячів культури та меценатів Тарновських, засновників маєтку у с.Качанівка Чернігівської губернії. М. В. Тарновський у дореволюційні роки був державним службовцем високого рангу, з 1902 по 1913 роки – чиновником з особливих доручень при всіх київських генерал-губернаторах того періоду. Він вільно володів 5 іноземними мовами, писав вірші на французькій та англійській мовах. Рано залишившись вдівцем, М. В. Тарновський по суті справи сам виховував дітей. Протягом всього життя професійно займався фотографією, брав участь в багатьох вітчизняних та міжнародних фотовиставках, де займав призові місця.
Після революції був художником-фотографом Окружного відділення працівників мистецтв, виконував роботи для Музею українських діячів мистецтв Всеукраїнської академії наук. Михайло Володимирович також працював над спогадами, доповненням родословної родини Тарновських, збирав статті і газетні вирізки, що стосувалися Качанівки, вів широку переписку.
Найстарша дочка М.В. Тарновського Надія все своє дитинство провела у Качанівці, тому з дитячих років постійно жила в цій прекрасній атмосфері поваги до високих культурних цінностей. Потім здобула вищу освіту у Києві. Як і її чоловік, також працювала у Бактеріологічному інституті. Після окупації Києва німцями, Михайло Миколайович та Надія Миклухо продовжували працювати в цьому науковому закладі. Наприкінці 1942 р. фашисти розпочали арешти серед вчених інституту, тому Михайло Миколайович з дружиною були змушені виїхати з Києва. Подальша доля цих талановитих людей невідома. За деякими даними, У Михайла зберігався портрет М.М. Миклухо-Маклая, намальований художником Корзухіним, який Микола Миколайович подарував матері. Він був копією портрета, що знаходиться в Австралії. На жаль, подальша доля портрета невідома.
Матеріали про Михайла Миколайовича та його дружину Надію Михайлівну нам надала справжня хранителька сімейного родоводу Тарновських Ірина Михайлівна Тарновська. Вона була сестрою Надії Михайлівни від другого шлюбу їх спільного батька. Також, Надія Михайлівна була хрещеною матір’ю Ірини Михайлівни.
Автор:
Тимошенко В.І. – кандидат історичних наук, Почесний член Національної спілки краєзнавців України